Чому іноді кияни мають вдома власні велосипеди, але обирають користування прокатними? Як ставляться до велосипедистів водії та пішоходи? Чи можна зробити поїздку вигідною? Наталія Зорік другий сезон катає містом на прокатних байках і ділиться з Вікендом лайфхаками таких поїздок.
Як давно користуєтесь велопрокатом?
— Ідея велопрокату не нова, час від часу ми брали велосипеди для поїдок Карпатами. Але в місті цією послугою я активно користуюся тільки другий сезон.
По-перше, раніше вартість послуги скасовувала будь-яке бажання. По-друге, умови оренди були незручними для мене. Перші точки з прокатними велосипедами вимагали повернення на ту саму точку, тарифікували послугу по годинах. Це не завжди зручно в умовах міста, тим паче коли використовуєш велосипед не як «атракціон», а щоб доїхати з точки А в точку Б.
Під час поїздки Варшавою мене вразив сервіс прокату велосипедів, коли точки з велосипедами розташовані майже по всьому місту, і можна взяти велосипед в одному місці, а залишити в іншому.
— Оце мрія, — думала я, — Було б таке в Києві, я б постійно користувалася.
Минуло кілька років, і подібний сервіс з’явився у нас. Поки один, але організатори активно розвивають його, закуповують нові велосипеди, пропонують франшизу для інших міст.
Чому прокатний, а не власний велик?
— Я маю власний велосипед, але з задоволенням користуюся прокатними. Чому? Є кілька причин. У моєму домі немає вантажного ліфта, а в пасажирський велосипед не влізає, тож треба підіймати та спускати його пішки. Це важко.
Також прокатний я не ремонтую. Не треба будь-що повертати його додому. Прокатний сервіс зараз розгорнувся так, що велосипед я можу залишити майже в будь-якому місці. Головне — стежити за відмітками про дозвіл паркування в спеціальній програмі. А свій, навіть коли пробито колесо або втомилась, необхідно доставити додому. Так дочці довелося вести велосипед з пробитим колесом від моста Метро додому, а це 11 кілометрів. Був би прокатним, залишила б там, або взяла інший.
Під час локдауна, коли вхід до громадського транспорту був тільки за пропусками, ми з родиною часто користувалися сервісом прокату для поїздок до лікаря, в мамину квартиру полити квіти, до офісу тощо.
Звісно, є мінуси використання прокатних велосипедів. На свій байк можна встановити зручне крісло, відрегулювати коробку передач і висоту руля. А в прокаті трапляються несправні велосипеди, а замінити на інший не завжди виходить. Доводиться відмовлятися від поїздки або змиритися зі скрипом колеса, їхати в незручній позі, без робочого ліхтарика або зі зламаною коробкою передач.
Більше подобається кататися для задоволення чи їхати кудись з певною метою?
— Залежить від того, де саме беру велосипед в оренду. У Карпатах ми з родиною беремо велосипеди для «покатушок» у задоволення. В Києві — все ж більше як засіб пересування.
Фото клікабельні
Згадайте кілька найдовших покатушок? Куди, звідки, скільки часу, кілометрів?
— Найдовший мій веломаршрут — 39 кілометрів. То була прогулянка з чоловіком карпатськими стежками з Яремча до Микуличина та назад. Важко уявити задоволення від такого довжелезного маршруту, бо він забрав весь день. Єдине, чого хотілося наприкінці, — позбавитись цього велосипеда та пересісти в зручне крісло. Але ж в Карпатах важко не насолоджуватися: природою, звуками, запахами, краєвидами. Звернувши з траси, ми котилися лісовими стежками вздовж річища річки Прутець-Чемиговський, ходили каньйоном, відпочивали в тиші лісу, вдихали свіже повітря, якого немає в Києві: чисте, густе, смачне та ароматне. І то, дійсно, була поїздка із задоволенням.
У Києві велосипедом користуюсь тільки з метою добратися з однієї точки в іншу. Найчастіший маршрут — з дому до офісу або навпаки. Виходить приблизно 15 кілометрів. Це поки найдовший міський маршрут, яким мені довелося проїхати в Києві.
Наскільки Київ пристосований для таких поїздок? Оцініть інфраструктуру: чи змінюється щось на краще?
— Мій стандартний маршрут пролягає через Набережне шосе, міст Патона, вздовж Дніпровської набережної та проспектом Бажана. Не всюди він зручний та пристосований для поїздок велосипедом, особливо на лівому березі. Наприклад, поблизу Залізничного мосту велодоріжка зовсім зникає, а тротуар прийшов в занепад через будівництво житлового комплексу. Наразі він непридатний навіть для пішоходів. Або ж на Осокорках біля River Mall є місце, де низкою розташувалися заправки впереміж із мийками та СТО. Там велодоріжка відсутня, доводиться маневрувати між машин і пішоходів.
Радує, що Київ розвиває інфраструктуру, але місто все одно незручне для пересування велосипедом. Дуже не вистачає пандусів в переходах, зовсім немає велодоріжок на мостах, та й тротуар не скрізь є. Лише нещодавно в Надворницькому парку з’явилися полози вздовж сходів, по яких можна підняти або спустити велосипед, але доріжки в цьому парку все ще залишають бажати кращого.
Дуже подобається їхати вздовж Набережного шосе та проспекту Бажана. Там широкий тротуар (а на Бажана ще й окрема велодоріжка), пішоходи та велосипедисти зовсім не заважають один одному.
Чи правда, що велосипедистів не люблять і водії, і пішоходи? Чи доводилося зустрічатися з проявами такої нелюбові?
— Як і всюди, люди різні. Зустрічаються ті, що уважно ставляться до велосипедистів, і відверті хами. Хтось і на тротуарі поступиться місцем, а хтось, зайнявши велодоріжку, сваритимуться в спину.
Більшість велосипедистів дотримуються правил руху, але був випадок, коли хлопець на велосипеді їхав по зустрічній смузі, і мене мало не збив (велосипедисти теж мають дотримуватися правила правостороннього руху). Але все ж велосипедист велосипедистові друг.
Автомобілісти ще тільки звикають до такого виду транспорту, як велосипед в місті, і не завжди ввічливі: можуть не загальмувати перед переходом, намагаючись проскочити перед велосипедистом, або ж загальмують й у вікно кричать щось огидне. Але варто відзначити, що таких небагато. Здебільшого пропускають на переході, пригальмовують заздалегідь, об’їжджають.
От із пішоходами складніше. Пішоходи в більшості не раді велосипедистам і начебто не помічають велодоріжок: часто йдуть ними великими компаніями, вигулюють собак на довгому повідці, не чують сигналу дзвінка, а навздогін ще й лаятися будуть. Це неприємно.
Я побувала в ролі водія авто, пішохода, велосипедиста й розумію всіх учасників дорожнього руху. Намагаюсь не створювати конфліктних ситуацій, зайвий раз пригальмую, злізу з велосипеда, переходячи дорогу навіть по велодоріжці, намагаюсь менше користуватися дзвінком, який лякає й дратує пішоходів. А як пішохід не ходжу по велодоріжках і завжди пропускаю велосипедистів.
Катаєтеся сама чи в компанії? У чому плюси та мінуси одиночного катання та катання компанією?
— У місті частіше їжджу сама. Іноді компанію складають дочки або чоловік, але нечасто. З друзями якось не доводилося влаштовувати «велопокатушки».
За правилами дорожнього руху, все одно потрібно пересуватися по одному, «ланцюжком», що, по суті, дорівнює одиночному катанню. Звісно, якщо їхати не до пункту призначення, а «прогулянково», то з компанією веселіше: можна зупинятися, ділитися емоціями, компанія допоможе й підтримає у скрутній ситуації. Так, коли у доньки пробило колесо далеко від дома, то вся компанія йшла поруч із нею зі своїми велосипедами увесь час.
Як дізналися про програму «зроби щось — отримай бонус від прокату»?
— У Києві поки є лише один оператор прокату велосипедів. Я підписана на нього в соціальних мережах. Звідти дізналася, що потрібні помічники. Оскільки цих велосипедів по Києву досить багато, персонал, що їх обслуговує, не встигає за всіма стежити, вчасно діагностувати та усувати несправності. Тому організатори вирішили звернутися по допомогу до користувачів, організували групу в телеграмі, де можна писати про виявлені негаразди. Наприклад, відсутність якоїсь деталі чи спущене колесо.
Як влаштована ця схема і що вам доводилося робити? Розкажіть про неї докладніше.
— Найпростіше, що можна зробити — це сфотографувати несправність і відправити фото в чат або ж підняти велосипеди, встановити їх рівно. На жаль, не всі користувачі сервісу дбайливо ставляться до байків: кидають їх на асфальті посеред тротуару або заносять у кущі й на газони. Така допомога фіксується в певному вигляді, звіт відправляється адміністраторові.
Крім того, в адміністратора може виникнути питання про стан якогось велосипеда на певній локації. Про це він пише в групу. Якщо ти поруч з місцем і маєш час, можеш відгукнутися й отримати «завдання». Буває, велосипед тривалий час стоїть із незавершеною поїздкою, то потрібно знайти його й закрити замок для подальшого використання, або ж перегнати в зону, доступну для оренди.
Завдання нескладні, за кожне виконане організатори надають поповнення балансу для поїздок. Це дуже мотивує, тож помічники активно беруть участь в групі: фіксують дефекти, знаходять загублені велосипеди, відгукуються про роботу сервісу та програмного забезпечення, фіксують неправильне використання велосипеда, «роблять красиво», встановлюючи велосипеди рівно. Це не займає багато часу, можна зробити навіть мимохідь.
Чи знаєте щось про те, як беруть участь у програмі інші кияни?
— Помічником може стати будь-хто, адже група відкрита. Але винагороду отримують лише зареєстровані в сервісі велопрокату учасники, які мають активний обліковий запис.